Виталий Козловский

Скоро вечір.
Одинокий лист, гнаний вітром,
Пролітає повз мене.
Він більше сюди не повернеться.
Не повернусь, мабуть, і я,
Бо навіщо?
Моє кохання як той жовтий лист.
Він може впасти тільки до твоїх ніг.
ПРИСПІВ:
Не знаю я, чи знов сюди прийду,
Та залишаю замість себе
Ті квіти, що знайшов в саду
Для тебе, для тебе я.
А може завтра ти пройдеш ось тут,
Де вітер пелюстки колише.
Так знай, я щастя своє тут
Залишив, залишив я.
Можливо, завтра
Ти пройдеш біля місця наших зустрічей
Можливо, побачиш мій останній дарунок
Нашому коханню.
Якщо вітер не розвіє ті квіти,
Не чіпай їх, вони мертві.
Нехай вони лежать,
Викликаючи хвилинки суму закоханих,
Що проходять поруч.
ПРИСПІВ