Таисия Повалий

Пару горлиць я в садок манила,
Прилітати стала лиш одна.
Де ж ти свою пару загубила,
І чи є у тім твоя вина?
Чом з твоєї пісні стільки смутку,
Рвеш мою ти душу, не чиюсь.
Не журися, горлице, голубко,
Бо я з тобою зажурюсь.
Горлице, голубко, все минетця хутко,
Скоро знов повернеться весна,
В ніч весняну яру знайдеш собі пару
І не будеш більше ти одна.
Пару горлиць я в садок манила,
Що б і я у парі теж була.
Щ ож мене, голубко сизокрила,
Ти од так неждано підвела?
Горлице, голубко, все минетця хутко,
Скоро знов повернеться весна,
В ніч весняну яру знайдеш собі пару
І не будеш більше ти одна.
Пару горлиць я в садок манила,
Кликала, просила і вела,
Тільки заманити не зуміла,
Тільки догукатись не змогла.
Горлице, голубко, все минетця хутко,
Скоро знов повернеться весна,
В ніч весняну яру знайдеш собі пару
І не будеш більше ти одна.
* * *