Наталья Могилевская

Щастя наче більше, ніж було.
Сотні, мільйони мегагерц,
Боже, і куди тебе несло?
І довго ж ти гуляв в моєму серці.
Правда, це не дуже добрий знак,
Радощі сьогодні на розлив.
Я ніхто і звуть мене ніяк.
Знаєш, я давно на все забив.
Я відкрию очі від тиші.
Ти не брав ключі.
І посеред ночі, як миша,
Совість запищить.
Я відкрию очі від тиші,
Душу зірве крик.
Що тієї ночі, так вийшло,
Я від тебе втік.
Щастя знову ллється через край.
Плюнути, порвати – і за нею.
Ти мене сьогодні не шукай,
Я переночую у знайомих людей.
Правда, то не дуже добрий знак,
Зовсім не смішна історія.
І звучить по радіо медляк
Про таких самих, як ти і я.
Ти відкриєш очі від тиші.
Я не брав ключі.
І посеред ночі, як миша,
Совість запищить.
Я відкрию очі від тиші,
Душу зірве крик.
Що цієї ночі, так вийшло,
Ти від мене втік.
Я від тебе втік... Соло...
Ти відкриєш очі від тиші.
Я не брав ключі.
Ти не брав ключі.
І посеред ночі, як миша,
Совість запищить.
Я відкрию очі від тиші
Душу зірве крик.
Що цієї ночі, так вийшло,
Ти від мене втік.
Я від тебе втік.
Ти від мене втік.
Я від тебе втік.
Ти від мене втік.
Я від тебе втік.
Ти від мене втік.
Втік...